Категорії розділу

На допомогу учню [0]
Педагогічна скарбничка [16]
Методична скарбничка [29]
Скарбничка класного керівника [5]
Поради для молодого викладача [12]
Поради для майстра виробничого навчання [1]
Психологічна скарбничка [1]
Пропонуються поради практичного психолога Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг
Ліцензування [4]

Пошук





Четвер, 28.03.2024, 10:00
Вітаю Вас Гість | RSS
Миколаївський професійний ліцей будівництва та сфери послуг
Головна | Реєстрація | Вхід
Каталог файлів


Головна » Файли » Скарбничка класного керівника

Слово, пісне, думо Кобзарева, ти краса й суть мого життя.
[ Викачати з сервера (48.5 Kb) ] 10.04.2014, 10:09

Слово, пісне, думо Кобзарева, ти краса й суть мого життя.

Відкритий виховний захід щодо відзначення 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка

 

Мала О.С., викладач іноземної мови і світової літератури

 

Святково прибраний зал: на стіні портрет Шевченка, на столі різні видання «Кобзаря» Шевченка, проектор, медіадошка.

Мета: розширити знання учнів про життя Великого Кобзаря, ознайомити учнів з його поезією, розкрити красу поетичних образів, виховувати бажання глибше ознайомитися з біографією великого кобзаря, виховувати національно свідомих громадян, які хочуть знати минуле, сучасне і примножувати славу рідної країни, виховувати любов до рідної країни, розвивати пам’ять, мислення, увагу, вміння робити самостійні висновки.

Вступне слово викладача:

Дорогі учні, шановні гості! Сьогодні ми завітали до нашої зали для того. щоб разом полинути у спогади про важкі роки славетного Кобзаря, прислухаємося до шевченківської думки, слова, вклонімося світлій пам’яті поета.

Учень 1: За старовинним повір’ям відомо, що коли народжується людина – загоряється нова зірка – це Господь Бог запалює свічку. І горить ця свічка, поки живе людина.

Ось так 9 березня 1814 року загорілась на небі нова зірочка, саме в цей день народився маленький хлопчик, який згодом став великим поетом зі світовою славою. Люди з таким обдаруванням, з таким Божим даром народжуються раз на століття.

Учень 2: Плине час, як стрімкі води сивого Дніпра-Славути.
Минають роки, десятиліття. Але ніколи не минеться народ і його невгасима любов до всього найкращого, що квітчає рід людський і землю рідну.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги,
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Учень 1: А чому саме сьогодні? Бо день народження і день смерті його стоять поряд – 9 і 10 березня. Між цими двома березневими днями – 47 років життя, яке стало славою і гордістю українського народу.

Учень 2: Починаються Шевченківські дні. Ми звертаємося до поета, який став для України заповітною думою, її безсмертною піснею. Тож нехай вогонь його душі (запалює свічку) запалить у ваших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, свого народу.

Шевченків край… Так називають Черкащину. Тут у селі Моринцях, у родині селянина – кріпака народився великий поет, художник.
Згодом сім’я переїхала в Кирилівку, де пройшли дитячі роки Тараса.

Відео 1.

Учень 1: В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє людство. До них належить й ім'я великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. Тому і не дивно, що поет писав: «Історія мого життя становить частину історії моєї Батьківщи­ни». Шевченко вийшов з народу, жив з народом, і не тільки думкою, а й обстави­нами життя був з ним міцно і кровно зв'язаний. У своєму «Заповіті» він писав:

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

Учень 2: І сьогодні, живучи у вільній незалежній Україні, ми з гордістю можемо сказати:

В сім'ї українській і по всьому світу

Ти живеш із нами, завжди серед нас.

Ти дзвениш у пісні, в полум'янім слові,

В ореолі слави, любий наш Тарас.

Учень 1:        Живуть, Тарасе любий, поміж нас

І голос твій, і пензель твій, і слово.

Воно налите невгасимим яр-вогнем,

Навічно коване з дзвінкої криці.       

                       Покоління поколінню
Про тебе розкаже
І твоя, Кобзарю, слава
Не вмре, не поляже.

Учень 2: 1840 рік. Петербург. Завдяки українському письменникові Євге­ну Гребінці, вийшла у світ перша збірка Тараса Шевченка «Кобзар», в яку ввійшли всього вісім творів поета. Тепер там 252 вірші.

(Виходять читці й читають твори «Кобзаря» 1840року: «Думи мої...», «Думка», «Тополя», «Катерина», «Перебендя», «До Основ'яненка», «Та­расова ніч», «Іван Підкова»)

Учень 1: Літературна критика схвально зустріла збірку «Кобзар». У «Літе­ратурній газеті» відразу з'явилася рецензія, в якій було сказано: «Пан Шевченко назвав ім'ям «кобзаря» збірку своїх українських дум і пісень. Ми прочитали цю збірку з величезним задоволенням і реко­мендуємо її всім аматорам малоросійської поезії».

Ця книжка вважається святинею, національною Біблією України.

Коло хліба, на столі,
   На самотканій скатертині
Лежала книга, як святиня…
То був «Кобзар».
Його не міг
Ніхто, не вмивши рук, узяти.

Учень 2: Хочеться, щоб струни вашого серця забриніли, читаючи «Кобзаря». Скільки ніжності і любові до рідного краю у його віршах.

Коли Тарасові минуло 9 років, померла мати. А коли минуло 11 років, він втратив останню опору – батька, який, помираючи, сказав пророчі слова:

«З нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо». І тільки поховали батька, зібрав Тарас у свою торбинку каламар, перо й крейду і пішов шукати собі долі.

Учень 1: Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського.Та на четвертий день Тарас не витримав знущань, подався геть.
Пішов до маляра. Але все було марно. Вже змалку став сам заробляти на кусок хліба, носив воду, пас ягнята.

Декламування вірша: «Мені тринадцятий минало»

Учень 2: Він був і пастухом, і погоничем, і ким він тільки не був, і чого тільки не робив!

Але йому ж  хотілося бути малярем! Все, що бачив, хотілося змалювати.
Та минали літа і було йому вже 15 років. Ось так і відплив якось непомітно Тарас від берега Дитинства. Тарас стає козачком пана Енгельгардта. Багато мандрує зі своїм паном. Коли йому минуло 17 років, пан дозволив Тарасові вчитися у художника Ширяєва у Петербурзі. Тут він знайомиться із земляком-художником Іваном Сошенком.

Учень 1: Сошенко зі своїми товаришами викупив Шевченка з кріпацтва за 2500 карбованців.

25 квітня 1838 р. перед Шевченком відкрився світ волі і навчання в Академії Мистецтв.

Уже в перший рік навчання він за малюнок одержує срібну медаль.
Отже, Шевченко не тільки був поетом, а й художником.

Відео 2.

Учень 2: Після закінчення Академії Мистецтв Шевченко приїздить до Києва, працює художником, пише вірші, в яких виступає проти панів і царя. Він прагне волі для простого народу.
За те Шевченка було заслано солдатом в Орську фортецю (це в Казахстані), далеко від рідної землі.

Учень 1: Цар заборонив йму писати і малювати.

Понад 10 років Шевченко «карався, мучивсь, але не каявся».
Це були тяжкі дні в житті поета. Він тужить за Україною, за своїм народом.
Незважаючи на заборону, Тарас Шевченко писав вірші та ховав їх за халявою чобота. Це були так звані «захалявні» книжечки.
 Кожна сторінка обведена рамкою, кожний рядок виведений нервовим, дрібним і стислим почерком, несе в собі ритм серця поета–подвижника, його нестерпний гнів і безмежну любов.

Учень 2: 10 березня 1861 року Т.Шевченко зайшов у свою майстерню, упав і відійшов у вічність. Перестало битися серце великого українського Кобзаря.

Поховали поета на Смоленському цвинтарі в холодному Петербурзі. Але його друзі над домовиною пообіцяли: «Будь, Тарасе, певний, що ми твій заповіт виконаємо».

Декламування вірша: «Заповіт»

Учень 1: У травні того ж, 1861 року, тіло великого Кобзаря було перевезено в Україну, в місто Канів. Його поховали на Чернечій горі, біля Дніпра. Відтоді ця гора називається Тарасовою.
Ось остання дорога, котрою везли Тараса Шевченка з Петербурга в Україну, у Канів: Петербург, Москва, Орел, Ніжин, рідний Київ, Канів.
Везли його поїздом, підводою, кораблем.

Учень 2: Пам’ятники нашому Шевченку стоять у далекій Канаді, Америці, Франції, Угорщині, Аргентині.

Його ім’ям названо вулиці в багатьох містах світу.
Вірші поета перекладено багатьма мовами світу.
(Ось «Заповіт», перекладений на 150 мовах світу).

Відео 3.

Заключне слово викладача:

Я сподіваюсь, що після сьогоднішнього свята ви ще більше полюбите творчість Шевченка, будете любити Україну так, як він її любив.

Категорія: Скарбничка класного керівника | Додав: cheryl
Переглядів: 752 | Завантажень: 58 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2024